Управлінська взаємодія і його форми (комунікаційні структури в управлінні) - студопедія

1. Підрозділи та ланки управління. Керуючі ступені

Під управлінською структурою організації можна поні-мати впорядковану сукупність ланок управління, що знаходяться у відносному співвідношенні і взаємозв'язку.

Ланки управління представ-ляють собою організаційно відокремлені посади і підрозділі-ня, що володіють необхідною матеріально-технічною базою для виконання адміністративних функцій. Ланки управління знаходяться в певній взаємного зв'язку і супідрядності.

Сукупність ланок певного рівня обра-зует управлінську щабель.

Виділяють ланки загального управління (дирекція), ланки линів-ного управління (органи керівництва підрозділами основної діяльності), ланки функціонального управління (наприклад, пла-новий відділ).

Формування управлінської структури пов'язане з поділом праці.

Зростання числа членів організації, що виконують різноманітні види діяльності, вимагає координації фахівця. Це означає, що поряд з горизонтальним поділом праці, з'являється вертикальне - між керівниками і виконавцями, до також керівниками різних рівнів. Таким чином, структура управління має горизонтальний і вертикальний зріз.

Організації, де є тільки один керівник (т е. Підрозділи тут відсутні), а всі інші є виконавцями, мають однорівневої структурою управління. При наявності декількох підрозділів виникає необхідність в особі або ор-Гані, який координував би їх діяльність. Це робить струк-туру управління дворівневою.

Якщо підрозділів багато, їх доводиться об'єднувати в групи, в кожній з яких буде самостійний орган управління, а для здійснення загального керівництва створюється самостійний відділ.

Норма керованості - це граничне число працівників, якими в даних усло-віях можна ефективно керувати. Її середня величина складає 7-10 чоловік, в тому числі на вищих поверхах організації - 4-5, а на нижніх, при виконанні простих робіт, може досягати 20-30 чоловік.

На практиці величина норми керованості залежить від дуже багатьох обставин:

1) характер діяльності організації або підрозділу. Чим вона складніша, важливіше, ніж різноманітніше заду-чи, методи їх вирішення тим більше керівник повинен контролювати підлеглих і тим нижче може бути норма керованості, і навпаки;

2) рівень знань, особистих здібностей, уміння б-б працювати, зацікавленості підлеглих і керівника; на-личия у останнього часу. Чим краще тут стан справ, тим більшим числом підлеглих можна одночасно керувати;

3) новизна завдань, кількість можливих несподіваних і невизначених ситуацій, в яких підлеглим може знадобитися допомога керівника. Чим їх більше, тим менше повинна бути норма керованості;

4) організація управлінської діяльності. Якщо день у день в розміреному темпі за допомогою стандартних прийомів виконується одна і та ж робота керівникам не доводиться приділяти кожному багато часу. Тому норма керованості може бути високою;

5) рівень організаційної культури і культури між-особистісних відносин, стан морально-психологічного клімату; ніж вони сприятливіші, тим норма керованості може бути вище;

6) територіальна розкиданість виконавців, відірваність їх від керівництва, надійність зв'язку з ним. Якщо руко-водієві встановити контакт з підлеглими складно, норма управ-ність повинна бути порівняно низькою;

7) величина прав, якими наділені виконавці. Чим їх більше, тим менше потрібно керівнику здійснювати теку-щий контроль, тим вище, отже, може бути чисельність підлеглих під його початком;

8) фізичні і психологічні можливості учас-ників управлінського процесу, наприклад пам'ять, обсяг внима-ня, швидкість реакції. Чим вони більші, тим менше і рідше руково-ник потрібно давати вказівок, тим вище може бути норма управ-ність.

Крім масштабів, характеру діяльності організації, при-нятой в ній норми керованості, на конкретну структуру управ-ління впливають кілька груп чинників:

- технологічні чинники. В умовах всеоб-щей автоматизації виробництва, коли не потрібно постійне при-присутність людини, структура буває більш простий, ніж там, де про-ничий персонал великий і зайнятий виконанням складних руч-них операцій;

- на структуру управління неабиякий вплив надають економі-етичні фактори. Наприклад, згрупувавши подібні види діяльно-сті в єдиний підрозділ, кероване єдиним органом управ-ня замість кількох колишніх, можна значно знизити соот-ветствующие витрати;

- нарешті, структура управління багато в чому визначається характе-ром основної діяльності. Структура управління виробничих-ними підрозділами буде, зрозуміло, зовсім не такий. Для управління виробничими підрозділами потрібна інша структура, ніж для управління науковою організацією.

3. Управлінська взаємодія і його форми (комунікаційні структури в управлінні)

Ланки управлінської структури з'єднані системою комунікаційних каналів. В сукупності вони утворюють вертикальний зріз управлінської структури. За допомогою комунікаційних кана-лів здійснюється взаємодія між ними.

1. За змістом та-де взаємодія може бути:

- інформаційним. в рамках якого учасники управлен-чеського процесу обмінюються відомостями, необхідними для прийняття рішень;

- административ-ним. в процесі якого вищі зве-нья управлінської структури передають нижчестоящим повноваження, розпорядження, інструкції, рекомендації, здійснюють контроль.

За своїм призначенням адміністративне взаємодія бував-ет координаційним і інтеграційним. За допомогою першого забезпечується узгодження інтересів окремих ланок управління і їх самостійні дії спрямовуються в загальне русло. За допомогою другого відбувається об'єднання частин управлінської структури в єдине ціле і їх підпорядкування керівному центру організації;

- технічним. що виявляється через участь суб'єктів управління в організаційній діяльності.

2. За характером взаємодія може бути:

- прямим. яке ґрунтується на контактах сторін,

- непрямим, має на увазі, що одна сторона створює умови, при ко-торих інша, не дивлячись на відсутність яких би то не було команд, виконує потрібні від неї дії. Тут можна згадати різного роду правила, інструкції та інше.

- безпосереднє. коли при контактах між учасниками управління відсутня проміжна ланка.

Самі комунікаційні канали розрізняються:

А) перш за все, тих-технічними можливостями. пропускною спроможністю, тобто реаль-ним обсягом і швидкістю дій (наприклад, передача відомостей), які можуть здійснюватися за одиницю часу, величиною віз-мужніх втрат інформації та інше.

Б) спрямованістю когось комунікація. Вона може бути односторонньою, коли, наприклад, управлінська інформація рухається тільки в одному направле-нии - від джерела до одержувача (дошка наказів, розклад заня-тий), або двосторонньої як, скажімо, при бесіді. Тут виникає так звана зворотний зв'язок, і одержувач інформації може проде-стрували відправнику своє ставлення до неї.

Комунікаційні канали всередині організації можуть бути формальними і неформальними. Перші пов'язують між собою посади або підрозділу, а другі - приватних осіб. За фор-мальним каналам здійснюються передача тільки офіційної інформації; по неформальним - як офіційної, так і особистої.

Якщо комунікаційні канали з'єднують різні рівні управління, вони є вертикальними. За вертикальним каналам зверху вниз передаються команди і інструкції, а в зворотному напрямку - звіти про виконану роботу і, якщо дозволяє сформований стиль управління, поради та рекомендації керівництву.

Комунікаційні канали, що зв'язують управлінців одного рівня, називаються горизонтальними. Вони забезпечують можли-ність оперативної координації поточних дій.

Канали, що зв'язують суб'єктів, що відносяться не тільки до раз-ним рівнями, але і до різних частин організації, можуть бути на-кликані діагональними. Зазвичай вони призначені для осуществле-ня інформаційних і технічних зв'язків між учасниками раз-особистих комітетів, комісій, спеціальних груп, що займають різні за рівнем посади

Сукупність каналів, за допомогою яких здійснюється взаємодія суб'єктів управління, утворює його коммуникаци-онную структуру. Остання може бути глобальною, коли охоплення-кість організацію в цілому, і локальної, якщо відноситься тільки до од-ної її частини, наприклад підрозділу.

Взаємодія тільки через центральну ланку означає, що комунікаційна структура є централізованою. а саме ця ланка виступає не тільки в якості посередника, але джерела і контролера комунікацій.

У той же час структура комунікацій може бути поліцентричної. яка передбачає наявність декількох рівноправних суб'єктів незалежно-тів, які здійснюють концентрацію і перерозподіл інфор-мації, або децентралізованою. коли більша її частина (зазвичай за змістом другорядна) мине центральна ланка.

Тема 8. Управлінські повноваження

Схожі статті