Визначення коефіцієнта природної освітленості (КПО)

КПО є відношення природної освітленості в приміщенні до одночасно заміряний горизонтальної освітленості на відкритому місці, виражене у відсотках. Для визначення КПО необхідно виміряти освітленість в приміщенні (на робочому місці) і зовні в один і той же час і подсНовомосковскть процентне відношення. Найбільш точні величини КПО виходять при прове-ження вимірювань при розсіяному природному освітленні.

природна освітленість в приміщенні

горизонтальна освітленість поза приміщенням

КПО в кожній точці приміщення - величина постійна, тому що освітленість всередині приміщення прямо пропорційна зовнішньої освітленості. Для різних приміщень в залежності від характеру зорової роботи встановлені гігієнічні нормативи мінімально допустимих КПО. Так, оптимальне природне освітлення класних кімнат, лабораторій і лікарських кабінетів відповідно до СНиП-П-4-79 досягається при величинах КПО 1,2-1,5%. Для різних приміщень в залежності від характеру зорової роботи уста-новлено такі гігієнічні нормативи мінімально допустимих КПО:

Таблиця 4. ЗНАЧЕННЯ коефіцієнта природного освітлення ДЛЯ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ (СНиП-П-4-79).

Характеристика зорової роботи

Найменший розмір об'єкта відмінності в мм

Визначення світлового коефіцієнта

Світловий коефіцієнт представляє відношення світлової (заскленій) повер-хности всіх вікон до площі підлоги. Для обчислення світлового коефіцієнта вимірюють засклену поверхню вікон (без рам і палітурок) і ділять її на площу статі.

Задовільна природна освітленість забезпечується СК, рівним для класних кімнат і лабораторій до 1/5, лікарняних палат - 1/7, житлових кімнат-до 1/10.

Визначення глибини закладення приміщень

Глибина закладення приміщення або коефіцієнт закладення - це відношення глибини приміщення (відстань від зовнішньої до внутрішньої стіни) до віддалі від верхнього краю до підлоги. За даними С. Ветошкина, хороше освітлення забезпечується при коефіцієнті закладення або глибині закладення приміщення не перевищує 2,5.

Дослідження штучного освітлення

Кількісних і якісних особливостей штучного освітлення визначаються:

- системою штучного освітлення: загальне, місцеве, комбіноване;

-видом джерела світла: електричні лампи розжарювання, люмінесцентні лампи, гасові лампи і т.д.

- типом освітлювальних приладів загального і місцевого освітлення: світильник

прямого, розсіяного і відбитого світла;

- кількістю світильників загального освітлення, характером їх розміщення і висотою підвісу;

- потужністю окремих ламп і їх загальною потужністю у ВАТ;

Керуючись викладеним вище, інструментального дослідження штучної освітленості повинно передувати опис освітлювальної системи (установки), типу світильників, їх розміщення в обстежуваному приміщенні, джерела світла; відзначити кольоровість світла, наявність або відсутність пульсацій світлового потоку, визначити висоту підвісу світильників, а потім заміряти освітленість на робочому місці об'єктивним люксметром або через питому потужність, визначити коефіцієнт нерівномірності, яскравість світильників і освітленість поверхонь яркометром і наближено за формулою. Об'єктив-ва гігієнічна оцінка кількісної сторони штучного освітлення проводиться шляхом порівняння результатів вимірювання рівня освітлення у кімнаті (за допомогою люксметра) з відповідними нормами штучного освітлення для житлових, громадських будівель і виробничих приміщень.

НОРМИ ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ (ВИТЯГ З СНиП-П-4-79 "Природне І ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ")

Житлові, громадські будівлі

і допоміжні приміщення